Від початку війни Полтвщині обстріляли понад 100 разів

За рік широкомасштабної війни росіяни завдали майже 5000 ракетних та 3500 авіаційних ударів. З них з початку повномасштабної війни Полтавщина пережила понад 50 ворожих обстрілів і короткотривалу окупацію на півночі області.

Про це повідомляла місцева влада та заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України бригадний генерал Олексій Громов.

З початку повномасштабної збройної агресії російськими окупаційними військами по об’єктах на території України завдано майже 5 тис. ракетних майже 3,5 тис. авіаційних ударів. Також завдано майже 1 тис. ударів із застосуванням БпЛА.

Станом на 26 грудня 2022 року, ворог випустив по території області 101 ракету та 11 дронів. Найбільш масштабний обстріл стався 27 червня. Тоді ракети поцілили у завод «Кредмаш» та ТРЦ «Амстор» у Кременчуці. Від останнього удару 21 людина загинула та 1 досі залишається безвісно зниклою.

У 2023 році область теж атакували дронами та ракетами, але детальної інформації про це поки немає.

На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну на північ Полтавщини із Сумщини зайшла російська 4-та гвардійська танкова кантемирівська дивізія. Але завдяки теробороні, військовим та місцевим партизанам вдалося звільнити усі 28 км² Полтавщини від окупантів.

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну на північ Полтавщини зайшло близько 300 одиниць російської військової техніки. Частину з якої спалили та зіпсували наші партизани з військовими. Іншу частину техніки захопили та передали у користування ЗСУ.

Під час подій, що відбувалися на півночі Полтавської області в кінці лютого – на початку березня, які назвали «гадяцьким сафарі», бійці Полтавської бригади територіальної оборони захопили чимало трофеїв.

Завдяки ним створили танкову роту «Лтава». Танкісти пройшли бойовий вишкіл, нещодавно опанували стрільбу із закритих позицій та вирушили на бойові позиції. 

На північ Полтавщини заходила російська 4-та гвардійська танкова кантемирівська дивізія. Двоє працівників сільськогосподарського підприємства підірвали їхні 3 танки.

Великобудищанська громада розташована на території колишнього Гадяцького району (звідти й народна назва «гадяцьке сафарі»). Усі громади допомагали у боротьбі з росіянами й 5 одиниць техніки знищили силами простих жителів громади. Унаслідок зіткнення з окупантами загинув Валерій Дібров 1988 року народження, ще кілька учасників отримали поранення. Російська армія планувала пройти вглиб країни, однак не врахувала одного: чинити опір стало справою честі ледь не кожного місцевого. Репортаж з Веприка.

Паніки у жителів не було, навіть коли через села проходили сотні одиниць техніки й десь ночували у населених пунктах. Усі старости були на місцях й розуміли, що коли доведеться брати до рук зброю, вони матимуть це зробити.

Щодня спілкувалися з головами військових адміністрацій області, СБУ та поліцією. Микола Шаблій також був на зв’язку з українськими військовими з Лебедина, адже там підрозділами керували хлопці, які колись служили під його керівництвом. Але під час цих подій загинула людина, ще кілька людей отримали серйозні поранення. Ціна за свободу Гадяча, Полтави, Києва та Європи була дуже висока.